Володимир Рябошлик: «Програма уряду: кінець євроінтеграції»

Володимир Рябошлик, екс-заступник Міністра економіки України

Закладені у програмі уряду на 2010 рік темпи зростання означають, що Україна відновлюватиме докризовий рівень промислового виробництва шість років, ВВП - п'ять років, продуктивності праці - чотири роки. Вага відсотків росту - копійчана.

Розвинені країни перебувають в епіцентрі не тільки кризи, а й технологічних змін. Так, у США навіть у розпал кризи спаду продуктивності праці не відбулося. Більше того, ріст продуктивності навіть прискорився. Власне, у цьому мета кризи.

Продуктивність нових технологій є настільки високою, що це забезпечило перехід до підйому виробництва за одночасного поглиблення безробіття. Тобто підйом виробництва у США почався раніше, ніж ріст зайнятості.

Безробіття загострюється, бо створення нових робочих місць під нову структуру економіки тимчасово відстає від вивільнення робочої сили із старих технологій. Так само спад виробництва виникає внаслідок того, що розгортання нових виробництв не встигає за згортанням старих.

Про інтенсивність структурних змін свідчить той дивний факт, що під час криз різко зростає кількість тих, хто знайшов нову роботу. І лише тимчасове випередження тих, хто роботу втратив, призводить до тимчасового посилення безробіття.
Про інтенсивність якісних змін свідчить те, що на тлі загального падіння зайнятості збільшується зайнятість висококваліфікованих працівників. Отже, спад є своєрідною хворобою зростання заради структурної перебудови економіки.
Світова фінансова криза є лише наслідком і проявом на поверхні глибинних змін у реальній сфері. Першими кістками доміно, що викликають ланцюгову реакцію банкрутств, є виробництва, які згортаються через структурні зміни.
Недоліки або достоїнства організації фінансів суттєво впливають на особливості протікання криз, але не є їх першопричиною. Тому проблематика регулювання банків і складних похідних фінансових інструментів, якою тепер так переймається світ, незважаючи на всю її важливість, все-таки не сягає коріння криз.
Зараз розвинені країни стихійно виходять з кризи оновленими. Їм залишається лиш навчитися передбачати реальні структурні зміни і завчасно до них готуватися.
Нічого подібного не можна сказати про Україну, де один з найглибших у світі спадів відбувся невідомо заради чого і супроводжується не зростанням, а падінням продуктивності: у 2009 році - на 12%. В Україні це пасивна реакція на коливання замовлень з боку Заходу, без якісних і структурних зрушень.

Зовнішня криза лише гостріше проявила перманентну внутрішню кризу України, головним проявом якої є вимирання народу. Вона є наслідком егоїстичної поведінки груп, чия енергія спрямовується на захоплення, а не на творення.

Пасивне входження у кризу переходить у пасивний вихід з покладанням надій на "пожвавлення ринків", і на "відновлення" млявого розвитку попередніх років.
Закладені у програмі чинного уряду на 2010 рік темпи зростання - промисловості на 5,3%, ВВП на 3,7%, продуктивності праці на 2,9%, валового нагромадження основного капіталу на 9,5% - доволі промовисті.

Вони означають, що Україна відновлюватиме докризовий рівень промислового виробництва шість років, ВВП - п'ять років, продуктивності праці - чотири роки, валового нагромадження основного капіталу - сім років.